2. Сутнісна  характеристика нематеріальних активів

Для   успішного  введення   нематеріальних  активів   в  економіч- ний оборот підприємства та їх оцінки, будь-який учасник цих дій зобов’язаний  розбиратися в сутнісних характеристиках кожного об’єкта нематеріальних активів, у їхніх особливих властивостях, а та- кож у супутніх патентно-правових документах.

Авторські свідоцтва

Це правовий  документ  щодо винахідництва. Видача  авторських свідоцтв була передбачена законодавством низки країн у системі СІВБА. Вимоги до винаходу у випадку одержання на нього авторсько- го свідоцтва були ті ж, що й при одержанні патенту. Різниця полягала в тому, що винахід, із-за розкрадання патентів, міг використовувати- ся тільки  патентовласниками, а у випадку  захисту  його авторським свідоцтвом  виключне  право на його використання мала держава. Положення самого винахідника було однаковим: у будь-якому  варі- анті захисту  його винаходу  ((патент чи авторське  свідоцтво) закон передбачав  справедливу винагороду  авторові  з боку організації,  що використовувала даний винахід. Нині в державах, що утворилися на території колишнього СРСР, відповідно до нового законодавства ви- находи охороняються тільки на основі патентів.

Авторське право («копирайт»)

Авторське право поширюється на добутки науки, літератури, мистецтва,  що є результатом творчої діяльності,  незалежно  від при- значення  й переваг, а також способу його вираження.

Об’єктом авторського права виступають:


 

—  літературні  та літературно-художні твори  (книги,  брошури  й інші письмові добутки), наукові, науково-технічні, у тому чис- лі топологія  інтегральних мікросхем,  навчальні  та публіцис- тичні добутки, програми для ЕОМ, бази даних, мови, лекції, доповіді та ін.;

—  драматичні  і музично-драматичні твори, музичні  твори з тек- стом і без нього;

—  хореографічні постанови і пантоміми;

—  аудіовізуальна продукція (кіно-,  теле-, відеофільми і програ- ми, слайдфільми, діафільми  й інша кіно- і телепродукція);

—  твори  живопису,  скульптури, графіки,  дизайну,  графічні  роз- повіді, комікси й інші твори образотворчого мистецтва;

—  досягнення  в області декоративно-прикладного і стенографіч- ного мистецтва;

— досягнення  архітектури,  містобудування і садово-паркового мистецтва;

—  географічні, геологічні й інші карти, ескізи, пластичні  винахо- ди , що відносяться до географії, топографії  і т.д.;

—  інші форми творчої діяльності.

Авторське  право  на  винахід,  створений  спільною  працею  двох і більш осіб (співавторство), належить  усім, незалежно  від того, чи цей винахід цілий, чи складається з частин, кожна з який  має само- стійне значення.  Авторське право визначає  право на даний добуток, виготовлення й поширення його копій самим автором, або з дозволу останнього, а також право автора припиняти будь-які підробки свого добутку й одержувати протягом всього життя й 50 років після смерті доход, що може приносити його винахід.

Авторське  право  поширюється на оригінальні  відомі  і невідомі добутки, що знайшли своє вираження в таких формах:

—  письмова (рукопис,  машинопис, нотний запис та ін.);

—  усна (публічний виступ, публічне проголошення і т.д.);

—  звуко-  чи відеозапис  (механічна,  магнітна,  цифрова,  оптична і т.д.);

—  об’ємно-просторова (скульптура, модель, спорудження,  макет і т.д.);

—  зображення (малюнок,  ескіз, картина,  план, креслення,  кіно-, теле-, відео- чи фотокадр і т.д.);

—  інші форми.


 

Авторське право не поширюється на ідеї, принципи,  методи, про- цеси. системи, способи, концепції,  повідомлення про події й факти, що лежать в основі винаходів, які охороняються авторським  правом. Авторське право на даний винахід не зв’язано з правом власності  на матеріальний об’єкт, у якому винахід виражений.

Ділова  репутація фірми  («гудвіл») — вартісна  категорія, що представляє різницю між вартістю фірми як єдиного цілісного майнового-фінансового комплексу й вартістю всіх її активів. В Укра- їнській практиці ціна «гудвіла» законодавчо визначена поки ще тіль- ки для процесу приватизації шляхом аукціону. У даному випадку цей вид нематеріальних активів  розглядається як  «різниця  між покуп- ною й оцінною вартістю майна». Однак загальноприйнятої методики оцінки «гудвілу» поки немає. Ділова репутація підприємства (фірми) складається роками. Факторами, що визначають її є: ефективність ді- яльності, висока кредитоспроможність, першокласні кадри, культура обслуговування, порядність  керівництва.

Фактична величина «гудвіла» є порівняння ринкової вартості ма- теріальних  і нематеріальних активів з контрактною ціною на підпри- ємство, що здобувається. Якщо контрактна ціна перевищує  ринкову вартість всіх активів, виникає  «гудвіл позитивний». І навпаки, якщо контрактна ціна нижче ринкової вартості всіх активів, виникає  «гуд- віл негативний».

Витрати  НДДКР — витрати,  пов’язані з процесом  підготовки  й проведення  наукових  аналізів,  дослідження,  експериментів, продик- тованих  потребами  фундаментальних, прикладних і галузевих  наук та витрати на послуги непромислового характеру, що робляться сто- ронніми організаціям.

До них відносяться консультаційні послуги з правових, фінансо- вих і маркетингових проблем, що включають питання:

—  купівлі-продажу товарів, ведення бізнесу, комерційної інфор- мації;

—  фінансового планування і контролю,  калькуляції собівартос- ті продукції,  питання  ціноутворення, експертної  оцінки  щодо інвестування засобів, прогнозу руху ліквідності, керування по- точними активами;


 

—  стратегії бізнесу (дослідження інвестиційних проектів, техно- логічних  рішень, обсяги інвестицій,  витрати  в процесі вироб- ництва і реалізації товару, очікуваний  прибуток, реорганізація структури компанії, акціонування і т.п.);

—  ведення обліку і складання звітності на підприємстві,  порядок виконання фінансових  зобов’язань, аналіз фінансового плану- вання і т.п.;

— складання бізнес-планів,  надання  комерційної інформації, складання прогнозів на базі економічних моделей, оцінка мож- ливих ризиків та ін.

Винахід  — нове технічне рішення,  якому притаманні  істотні від- мінності, що дають позитивний ефект.

Об’єктами винаходу є:

—  пристрій;

—  спосіб;

—  речовина;

—  штам мікроорганізму;

—  культури  кліток рослин і тварин;

— застосування раніше відомих пристроїв, способу, речовини, штаму за новим призначенням.

Ліцензія — правовий  документ, що дає:

1)  дозвіл  на використання іншими  фізичними чи юридичними особами винаходів, технологій,  технічних  знань, виробничого  досві- ду й т.д.

2) дозвіл, виданий  державними органами на здійснення якої-не- будь господарської діяльності.

Ліцензія  є формою контролю  з боку держави за зовнішньоторго- вельною  діяльністю  організацій  (фірм), раціональним використан- ням експортних  ресурсів і збалансованістю імпорту.

Наукове відкриття —  визнання явищ,  чи властивостей законів матеріального світу, що дотепер не були пізнані й не допускали пере- вірки.  Згідно  з Женевським договором  про міжнародну  реєстрацію наукових відкриттів  (1978 р.), об’єктом відкриття визнається невідо- ма раніше властивість  чи закономірність матеріального світу.


 

«Ноу-хау» — цілком  чи частково  конфіденційні знання  техніч- ного, організаційно-адміністративного, фінансового,  економічного, управлінського характеру, що не є загальновідомими й практично  за- стосовувані у виробничій і господарській діяльності. До «ноу-хау» від- носяться знання й досвід, що не мають правової охорони, у тому числі:

—  звіти про НДДКР;

— науково-технічна, дослідно-конструкторська і технологічна документація;

—  способи і прийоми, без знання яких неможливо випустити про- дукцію, включаючи її проектування, розрахунки, будівництво і виготовлення яких-небудь об’єктів чи виробів; знання і досвід адміністративного, фінансового,  економічного характеру;

—  склади чи рецепти матеріалів, речовин, сплавів, штамів;

—  методи і способи лікування захворювань,  пошуку і видобутку корисних копалин;

— звіти про патентні дослідження, що містять аналіз тенденцій розвитку  й обґрунтування перспективних напрямків,  аналіз технічного рівня, аналіз патентно-ліцензійної діяльності  ве- дучих фірм, а також побудова інформаційно-математичної моделі перспективного об’єкта техніки  з розрахунком ТЭО  й перспективного технічного рівня;

—  маркетингові дослідження;

—  соціально-економічні концепції;

—  соціально-економічні прогнози;

—  інше.

Виявлення «ноу-хау» повинне відбуватися на всіх стадіях іннова- ційного процесу, включаючи  розробку  заводських  методик, інструк- цій з експлуатації, що тече й капітальному ремонту, безпеці цих робіт, технічної й іншої документації  й т.д.

В основу  виділення  й виявлення «ноу-хау»  покладені  критерії ХХІІ  сесії Європейської економічної  комісії (Женева, 1969 р.): кон- фіденційний характер; науково-технічні знання і досвід; цінність; можливість  практичного застосування;  правова захищеність  на наці- ональному  і міжнародному рівні.

Патент — юридично закріплені виключні права на користування, виробництво і продаж продукції на період, передбачений  законодав- ством.


 

Раціоналізаторська пропозиція — технічне  рішення,  що перед- бачає нову і корисну зміну конструкції,  виробів, технології вироб- ництва, зміну складу матеріалу.  До раціоналізаторських пропозицій відносяться:

—  проекти ( креслення чи технічні проекти);

—  конструкції;

—  технологічні  процеси.

Суміжні права — це права виконавців.  Суб’єктами суміжних прав можуть виступати:

—  виконавці  винаходів;

—  виготовлювачі копій, фонограм;

—  організації ефірного і кабельного віщання.

Усі ці суб’єкти суміжних прав здійснюють свої права на поширен- ня, копіювання,  виконання в межах прав, отриманих  за договором з автором даного добутку, незалежно  від способу й форми вираження.

Товарний знак — це елемент, що сприяє відмінності товарів і по- слуг одних юридичних  осіб чи громадян  від однорідних  товарів і по- слуг (надалі — товари)  від інших юридичних осіб чи громадян.

Товарні знаки можуть бути:

—  словесні;

—  образотворчі;

—  об’ємні;

—  інші позначення чи їхні комбінації в будь-якому кольорі чи ко- лірному сполученні.

Товарні  знаки  вказують,  хто несе відповідальність за якість  за- пропонованих населенню товарів.

Функції товарного  знаку такі: вказати  покупцю на якість товару (послуги); розпізнати свій товар (послугу); розпізнати власника  то- вару (послуги); відрізнити даний товар (послугу) від аналогічних.

Правова  захищеність  товарного знаку як виду власності  забезпе- чена: шляхом доказу акта реєстрації; наданням  права заборони на ви- користання товарних  знаків іншими особами без дозволу офіційних власників.

Якщо товарний знак пов’язаний з наданням послуг, то це знак об- слуговування й використовується він готелями, ресторанами,  турбю- ро, пральнями, хімчистками,  авіакомпаніями й ін.


 

Топологія інтегральних мікросхем (ІМС) — зафіксоване на ма- теріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів  інтегральної  мікросхеми  і зв’язків  між ними. Призначена для виконання функцій  електронної мікросхеми. Правовий захист стосується  тільки  монолітних  схем, тобто  оригінальної технології, що створена  в результаті  творчої діяльності  автора й невідомої роз- роблювачам  і виробникам на дату створення ІМС  безпосередньо  в напівпровідниковій пластині. До ІМС, що одержуються  на плівковій чи гібридній основі, правовий  захист не відноситься.

Фірмові найменування — характеризують репутацію й положен- ня підприємства в цілому.  Служать  для його розпізнавання й виді- лення з числа інших, а також корисним  джерелом інформації  для споживачів. Охорона фірмових  найменувань передбачена законодав- ством більшості  країн. Але правові режими  у відношенні  до їх різко відрізняються, тому що визначаються положеннями цивільного  й торговельного права. У багатьох  країнах  уведені різні  системи  реє- страції фірмових  найменувань.

«Френчайзинг» — взаємовигідна угода, за якою велика «батьків- ська» фірма чи (підприємство) надають право малій фірмі (приватній чи державній) реалізовувати свою продукцію й вести свою діяльність під маркою (торговим знаком)  «батьківської» фірми протягом визна- ченого терміну в спеціально зазначеному місці з правом вибору ринку збуту. За цю можливість  мала фірма сплачує вступний внесок і відра- ховує визначений відсоток з обороту на користь «батьківської» фірми.