1. Етапи здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві

Сутність банкрутства визначає Закон  України  «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом».  Закон дає таке визначення банкрутства:  банкрутство — це визнана  госпо- дарським  судом неспроможність боржника  відновити  свою плато- спроможність  та задовольнити визнані  судом вимоги  кредиторів  не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В Україні близько 10–15% поданих позовів про банкрутство сто- сується  підприємств із державною  формою  власності.  Кількість  не- платоспроможних підприємств безупинно  зростає  й досягає  більше

50% всіх підприємств.  Багато підприємств різних форм власності, не приймаючи  статусу банкрутства,  по суті, є такими.


 

Суб’єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у вста- новленому   порядку  як  суб’єкти  підприємницької діяльності   юри- дичні особи, зокрема державні підприємства,  підприємства із часток державної власності в статутному фонді. Не можуть бути суб’єктами банкрутства відособлені підрозділи  юридичних осіб (філії, представ- ництва, відділення).

Процес здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві включає:

1.  Оцінку   майна   підприємства-банкрута.  Така   оцінка   прово- диться  на основі повної інвентаризації майна  підприємства.  Майно підприємства-банкрута підлягає  реалізації  з метою задоволення ви- мог кредиторів.

2. Визначення ліквідаційної маси. Основу  для формування лік- відаційної маси становлять майнові активи (майно й майнові права).

3. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна.

4. Забезпечення задоволення претензій кредиторів.

5. Розробка ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією після повного задоволення всіх вимог кредиторів  і подача його в арбітраж- ний суд. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишало- ся майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд вино- сить постанови  про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ж у підприємства-банкрута достатньо майна для задоволення всіх вимог кредиторів  (достатньо  із позиції законодавства для його функціону- вання  в даній організаційно-правовій формі),  воно вважається віль- ним від боргів і може продовжити свою підприємницьку діяльність.