2.2. Характеристика основних об’єктів  нерухомості

Основними об’єктами нерухомості  є земельна ділянка  та земель- ні поліпшення.

Земельна ділянка  —  частина  земної  поверхні  з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї права- ми. Під час оцінки, земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні або простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних  покращень.


 

Земельне поліпшення — результати будь-яких  заходів, що при- зводять  до зміни якісних  характеристик земельної  ділянки  та її вар- тості. До земельних  покращень  належать  матеріальні  об’єкти, розта- шовані в межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без знецінення цих об’єктів та зміни їх призначення, а також резуль- тати  господарської  діяльності  або  проведення  певного  виду  робіт, що спричинили зміну рельєфу,  умов освоєння  земельної  ділянки. Земельними поліпшеннями є будинки  (житлові та нежитлові), спо- руди, передавальні  пристрої та багаторічні насадження.

Будинки  — це земельні  поліпшення, в яких  розташовані примі- щення  для  перебування людини,  розміщення рухомого  майна,  збе- реження  матеріальних цінностей,  здійснення виробництва тощо. Як основні конструктивні елементи будинки мають стіни й дах.

Якщо будинки  примикають один до одного і мають спільну стіну, але кожен  із них є самостійним  конструктивним цілим,  їх вважають окремими об’єктами. Зовнішні прибудови  до будинку, що мають само- стійне господарське значення, окремо розташовані будинки котелень, а також надвірні будівлі (склади,  гаражі, огородження,  сараї, забори, ко- лодязі та ін.) є самостійними об’єктами. Вбудовані приміщення, призна- чення яких інше, ніж призначення будинку  (наприклад, у житловому будинку є вбудовані приміщення, що призначені  під магазин, перукар- ню, відділення  зв’язку, банку тощо), входять до складу цього будинку. До складу будинку входять внутрішні комунікації, необхідні для екс- плуатації  будинку: система опалення  з устаткуванням, включаючи  ко- тельну установку; внутрішня мережа водопроводу,  газопроводу,  кана- лізації  з усіма пристроями; внутрішня мережа електроосвітлювальної електропроводки; внутрішні телефонні і сигналізаційні мережі; ліфти.

Окремо розглядаються житлові будинки та не житлові.

До житлових будинків відносять будинки, призначені для по- стійного  проживання, різні  приміщення, що використовуються для житла,  а також історичні  пам’ятки, ідентифіковані, в основному,  як житлові будівлі.

До складу нежитлових будинків входять будівельно-архітектурні об’єкти, призначенням яких є створення умов для виробничого процесу (наприклад, цехи, адміністративні будівлі підприємства), соціально-культурного обслуговування (наприклад, бібліотеки), збе- реження матеріальних цінностей (склади).


 

Споруди — це інженерно-будівельні об’єкти, призначені  для ство- рення й виконання спеціальних технічних функцій  (наприклад, дам- би, шахти, тунелі, дороги, греблі, мости), або для обслуговування на- селення (стадіони, басейни).

Передавальні пристрої створені для виконання спеціальних функцій  з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації  будь-якого походження та виду  на відстань  (наприклад, лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв’язку тощо).

Багаторічні  насадження  —  види  штучних  багаторічних   насад- жень незалежно  від віку: плодово-ягідні, захисні, декоративні,  озе- ленювальні  насадження всіх видів; штучні насадження ботанічних садів, науково-дослідних організацій.