3.2.3.2. Пил  як один  з найшкідливіших факторів виробничого се- редовища

Запиленість  виробничих  приміщень —  один  з  найшкідливіших  фак- торів  виробничого  середовища.  Пил  викликає  захворювання,  є  причиною підвищеної пожежо-, вибухо- та електронебезпеки виробничого процесу. У відкритій атмосфері пил знижує інтенсивність сонячного світла, особливо ультрафіолетових  променів,  сприяє  утворенню  туманів,  хмарності  та  ат- мосферних опадів. Особливо шкідливо діє пил, вдихуваний людиною.

Причини  пилоутворення —  недосконалість  технологічного  процесу, обладнання, недостатня їх герметизація, порушення технологічних режи- мів, неякісне прибирання приміщень.

Пил,  що  вільно  перебуває  у  повітрі,  називається  аерозолем,  а  пил, що  осів  на  елементи  будівельних  конструкцій,  виробничого  обладнання тощо, — аерогелем. Пил буває органічного та неорганічного походження. З  гігієнічної  точки  зору,  мають  значення  розміри  і  форма  пилових  час- точок. У повітрі переважають дрібні дисперсні пилові часточки розміром до 5 мкм. За формою вони можуть бути кулясті і пласкі.

Найбільш  шкідливими  є  частини   пилу   діаметром  менше 10 мкм, які  легко  проникають  в  організм  при  диханні.  Кулясті  частини  осідають швидше, ніж пласкі.

Пил потрапляє в організм також з їжею, всмоктується в кров й отру- ює організм, викликаючи професійні захворювання.

Особливо  небезпечним  є  свинцевий  пил,  який  провокує  зміни  в  не- рвовій системі, крові, дихальних шляхах.

Залежно від виду речовин вдихуваного пилу професійні захворюван- ня діляться на пневмоконіози і силікози, азбестози, антракози і ін. Сьогодні у  світі  нараховується  більше 27 професійних  захворювань  за  дією  пилу. Ризик для інспекторів патрульно-постової та дорожньої служб одержати пневмоконіоз при виході на пенсію складає близько 2%.

Для  визначення  кількості  пилу  в  повітрі  виробничих  приміщень  іс- нує  ваговий  метод  (за  допомогою  аспіратора  для  відбору  проб  повітря), суть якого полягає у протягуванні через фільтр певного об’єму досліджу- ваного  повітря.  Після  цього  фільтр  зважують  на  аналітичних  вагах  і,  та- ким чином, визначають запиленість. З цією метою також можна викорис- товувати вимірювач концентрації пилу ИКП-1.