1.4. Стан охорони праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності в Україні та інших державах. Невиробничий травматизм

Відповідно до ст. 3 Конституції України і Закону “Про охорону пра- ці” основним принципом державної політики є пріоритет життя і здоров’я робітників  відносно  будь-яких   результатів  виробничої  діяльності.  Для розвитку і швидкого втілення в життя цього принципу керівництво дер- жави вживає ряд організаційних заходів. Так, згідно з наказом Президента України було розроблено державну програму підвищення рівня знань на- селення України з питань охорони праці.


 

Але, незважаючи на це, в Україні має місце ціла низка негативних явищ на виробництві (аварії на шахтах, травматизм на транспорті, професійні за- хворювання у промисловості). Щоденно на виробництві отримують трав- ми у середньому 160 чоловік, з низ 20 стають інвалідами, а 4–5 — гинуть.

Особливо  травмонебезпечною  залишається  вугільна  промисловість. Кожен  мільйон  тонн  вугілля,  видобутого  в  Україні,  обриває  життя  до п’яти  шахтарів.  У  США цей  показник  майже  у 100 нижчий,  а  в  Росії — у 3,8 рази.

Причиною високого рівня виробничого травматизму в Україні є не- дбале ставлення деяких керівників підприємств до проблем охорони пра- ці,  застарілі  малобезпечні  технології  та  брак  коштів  на  реконструкцію виробництва,  переозброєння  його  сучасною  технікою,  низька  виробнича дисципліна.

Травматизм  може  бути  і  невиробничий.  Так,  внаслідок  дорожньо- транспортних  пригод  в  останні  роки  загинуло  або  отримало  травми  різ- ного  ступеню  складності  особливо  багато  людей.  Тільки  на  Україні  цей показник складає близько 18 тисяч осіб на рік.

Є хвороби, які у разі недотримання на виробництві й у побуті правил санітарії та гігієни, швидко розповсюджуються. Наприклад, від туберку- льозу в 1999 р. на Україні померло майже 20 тисяч людей.

За статистичними  даними,  щорічно  в  Україні  реєструється  близь- ко 2,5 тис. осіб, в яких виявлені професійні захворювання.

Ріст   енергетики,   промислового  виробництва,  численності  засобів транспорту в світі призводить до зростання виробничого і невиробничо- го  травматизму.  Так,  у  машинобудівній  галузі  Росії  в 1999 р.  травмова- но 17,8 тисяч, загинуло 280 осіб.

Величезна  аварія —  витікання 43 т  отруйного  газу  метилізоцианату на  заводі  американської  фірми  “Юніон  Карбайт”  у  м.  Бхопалі  (Індія)  у грудні 1984  р. —  призвела  до  загибелі 3150 людей.  Більше 200 тисяч  лю- дей отримали значні травми й ушкодження органів дихання, печінки, ни- рок, центральної нервової системи тощо.

В останні роки значні аварії з людськими жертвами та забрудненням навколишнього  середовища  мали  місце  на  підприємствах  хімічної  про- мисловості та на шахтах Китаю.

Згідно   з  даними  Міжнародного  бюро  праці,  у  світі  в  середньому на 100 тисяч працюючих щорічно припадає близько 6 нещасних випадків зі  смертельними  наслідками,  а  кожні  три  хвилини  внаслідок  нещасного випадку  на  виробництві  або  професійного  захворювання  помирає  одна людина.