1.2. Економічне та соціальне значення охорони праці

Поліпшення  умов  та  охорони  праці  стає  одним  з  важливих  напрям- ків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, а це, у свою чергу, сприяє зростанню якості та продуктивності праці, підвищен- ню  соціально-економічних  показників  виробництва,  зменшенню  коштів на витрати від травматизму, професійних захворювань і аварій.

Але сьогодні близько 38% від загальних захворювань людей в Україні пов’язані  з  дією  небезпечних  і  шкідливих  факторів  у  процесі  праці. Незадовільний  стан  охорони  праці  негативно  відбивається  на  економіці держави — щорічна загальна сума витрат на фінансування відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов’язаних з незадовільними умовами праці, становить понад 1 млрд. грн.


 

Враховуючи зазначені обставини, 29 вересня1999 р. в Україні був при- йнятий  Закон  “Про  загальнообов’язкове  державне  соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Цим Законом визначені правові осно- ви та економічний механізм загальнообов’язкового соціального страхуван- ня  громадян  від  нещасного  випадку,  зокрема  в  разі  повної,  часткової  або тимчасової  втрати  працездатності.  Окрім  того,  він  створює  правове  поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв’язання наступних завдань:  запобігання  нещасним  випадкам  і  професійним  захворюванням, відновлення  здоров’я  та  працездатності  потерпілих  на  виробництві,  ком- пенсації збитків внаслідок ушкодження здоров’я в процесі праці.

Основними принципами соціального страхування від нещасного ви- падку Закон проголошує:

   обов’язковий порядок страхування всіх працівників, а також учнів 

та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професій-

них навичок;

   сплату страхованих внесків тільки роботодавцями;

   своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;

   надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;

   диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану 

безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворю-

ваності на кожному підприємстві;

   економічну   зацікавленість  суб’єктів  страхування  в  поліпшенні 

умов і безпеки праці.

До працівників  підприємства  можуть  застосовуватися  будь-які  за- охочення за активну участь та ініціативу у здійснені заходів щодо підви- щення безпеки та поліпшення умов праці.

У  статті 7 Закону  “Про  охорону  праці”  закріплено,  що  працівники, зайняті  на  роботах  з  важкими  і  шкідливими  умовами  праці,  безоплатно забезпечуються  лікувально-профілактичним  харчуванням,  молоком  або рівноцінними  харчовими  продуктами,  газованою  солоною  водою,  мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скоро- чення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільго- ву пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенса- ції, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Протягом  дії  укладеного  з  працівником  трудового  договору  робото- давець  повинен,  не  пізніше  як  за  два  місяці,  письмово  інформувати  пра- цівника про зміни виробничих умов та розміри пільг і компенсацій, з ура- хуванням тих, що надаються йому додатково.