5.3. здатність речовин і матеріалів до загорання

Одним із основних показників пожежовибухонебезпечності речовин (матеріалів)  є  здатність  до  горіння.  За горючістю  речовини  поділяються на горючі, важкогорючі і негорючі, а будівельні матеріали — на горючі та негорючі.

Негорючі речовини (матеріали) не горять, не тліють і не обвуглюють- ся.  До них  належать  переважно  природні  і  штучні  неорганічні  матеріали (граніт, пісок, металеві, цегляні конструкції й ін.).

Важкогорючі  речовини   (матеріали) —   це  речовини   (матеріали), які  під  дією  вогню  або  високої  температури  не  спалахують,  але  тліють і  обвуглюються  (асфальт,  гіпсові  та  бетонні  матеріали  із  вмістом  орга- нічного  наповнювача,  глиняно-солом’яні  матеріали  щільністю  не  менш як 900 кг/м3,  цементний  фіброліт,  деревина,  глибоко  просочена  антипі- ренами, тощо).

Горючі речовини — речовини (матеріали) здатні самозайматися, а та- кож  займатися  від  джерела  запалювання  і  самостійно  горіти  після  його вилучення. До них належать усі органічні матеріали. У свою чергу, горючі речовини (матеріали) поділяються на легкозаймисті без попереднього на- грівання  (папір,  бензин  та  ін.)  та  важкозаймисті,  які  займаються  від  по- рівняно  потужного  джерела  запалювання  після  нагрівання  (дерево,  пре- сований картон, вугілля тощо).

Пил, що утворюється в приміщеннях з найдрібніших частинок спале- них речовин і перебуває у стані аерозолю, при певних співвідношеннях з повітрям може ставати пожежовибухонебезпечним.

Пожежна безпека речовин (газоподібних, твердих, рідких) залежить 

від їх здатності до самозаймання.

Усі  речовини  за  їх  небезпекою  стосовно  самозаймання  поділяються 

на чотири групи:


 

1)  речовини,  здатні  до  самозаймання  при  контакті  з  повітрям  при 

звичайній температурі (білий фосфор, сланці й ін.);

2)  речовини,  здатні  до  самозаймання  при  підвищених  температурах навколишнього середовища (піроксиліновий і нітрогліцериновий порох та ін.);

3)  речовини,  при  контакті  яких  з  водою  виникає  горіння  (карбіди 

лужних металів і ін.);

4)  речовини, що викликають самозаймання горючих речовин при кон- такті з ними (азотна, хлориста й інші кислоти, гази-окислювачі — кисень та ін.).

Здатність речовин і матеріалів до загорання залежить від температу- ри і концентрації їх у середовищі. Температура займання — це найниж- ча температура речовини, при якій вона виділяє горючу пару і гази з такою швидкістю, що після займання  їх виникає стійке горіння. Наприклад, тем- пература спалаху бензину марки А-76 становить 36 °С, гасу +27 °С.

Ступінь  горіння  та  вибуху  визначається  також  концентраційними межами поширення полум’я. Розрізняють нижню і верхню концентра- ційні  межі  поширення полум’я,  тобто  мінімальний  та максимальний  вміст палива  в однорідній суміші з окислювальним  середовищем, за якого можливе поширення  полум’я по суміші на будь-яку  відстань від джерела запалювання.  При  цьому  в  замкнутому  об’ємі  спалахування,  як  правило, носить  вибуховий  характер.  Повітряні  суміші,  що  містять  паливо  нижче нижньої чи вище верхньої концентраційних меж, горіти не можуть. Нижні і верхні концентраційні межі враховують при вирішенні питань пожежо- та вибухонебезпечності.

Деякі гази (азот, вуглекислий газ та інші дефлегматизатори) можуть робити  суміші  нездатними  до  поширення  полум’я  при  будь-якому  спів- відношенні палива і окислювача.

Розрізняють  також  нижню  та  верхню  температурні  межі  поширен- ня  полум’я —  це  такі  температури  горючих  речовин,  за  яких  насичені пари  утворюють  в  окислювальному  середовищі  концентрації,  рівні  від- повідно  нижній  і  верхній  концентраційним  межам  поширення  полум’я. Домішки, спроможні викликати сповільнення хімічних реакцій поширен- ня полум’я, використовують для безпечного зберігання горючих речовин у тарі. Нижня концентраційна межа поширення полум’я деяких речовин наведена у табл. 16.


 

Нижні концентраційні межі поширення полум’я деяких речовин


 

Таблиця 16

 

 

Речовина

НКМП, г/ м3

Речовина

НКМП, г/ м3

Метан

37,8

Бензол

 50,0 

Уайт-спиріт 

46,0

Ацетон

 70,0

Бензин

46,5

Аміак

114,0

Бутан

46,7

Дихлоретан

 273,0