4.8.5.  заходи і засоби електробезпеки

Щоб  надійно  й  безпечно  користуватись  електроенергією,  потрібно знати, якою є напруга у мережі, і на якій напрузі працює те чи інше елек- троустаткування.

Залежно  від  мети  використання  розрізняють  такі  види  електричної 

напруги:

—  до 42 В —  використовується  переважно  для  переносного  і  місце- вого  освітлення  й  роботи  ручних  електроприладів  у  небезпечних зонах (висока вологість, наявність металічних провідників тощо);

—  127–220 В —  використовується  для  освітлення  й  роботи  ручних 

електроприладів на виробництві та у побуті;

—  380 В —  використовується  при  експлуатації  промислових  уста- новок;

—  понад 380 В —  використовується  для  передачі  електроенергії  на відстань (лінії електропередач) і для живлення окремих електро- установок спеціального призначення.

Основне  завдання  електробезпеки —  мінімізувати  можливість  нега- тивного впливу електричного струму на людину. Досягти цієї мети можна за допомогою таких заходів і засобів:

—  безпечною і надійною конструкцією електроустановок;

—  організаційними та технічними заходами щодо безпечної експлуа- тації електроустановок та використання електричної енергії;

—  технічними засобами захисту.

Конструкція  електроустановки  має  відповідати  вимогам  технічних умов  і  стандартів.  При  цьому,  залежно  від  засобів  електробезпеки,  усі електротехнічні вироби поділяються на 5 класів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ.

Клас 0 — електрична установка має лише робочу ізоляцію як засіб за- хисту.


 

Клас 0І — крім робочої ізоляції на корпусі установки є пристрій для 

підключення його до заземлювача або нульового захисного провідника.

Клас І — установка має робочу ізоляцію і виконана таким чином, що підключити її до електричної мережі можна лише після під’єднання кор- пусу до заземлювача (нульового захисного провідника), а при від’єднанні від мережі — корпус відключається від заземлювача (нульового захисного провідника) в останню чергу.

Клас ІІ — захист забезпечується подвійною ізоляцією. Клас ІІІ — для живлення установки можливо використання лише ма-

лої напруги (до 42 В).

Організаційні та технічні заходи електробезпеки передбачають:

   допуск до роботи на електроустановках осіб не молодше 18 років, 

які  мають  відповідне  посвідчення,  пройшли  інструктаж  і  медич-

ний огляд;

   призначення  осіб,  які  відповідають  за  організацію  та  проведення 

робіт на електроустановках, електромережах;

   встановлення  знаків  безпеки  та  захисних  огорож  біля  струмовід-

них частин;

   огородження робочих місць та вивішування плакатів безпеки;

   виконання робіт за нарядом не менше ніж двома працівниками із 

застосуванням електрозахисних засобів,

   використання механізмів і пристосувань при проведенні робіт на 

струмовідних частинах та поблизу них тощо.

Технічні засоби захисту — це пристрої, що слугують для захисту лю- дини від ураження електричним струмом. До них належать:

   ізоляція струмвідних частин;

   недоступність для випадкового дотику до струмовідного устатку-

вання;

   захисне заземлення;

   занулення; захисне відключення;

   захисне розділення електромережі;

   мала напруга;

   сигналізація про небезпеку дотику;

   електрозахисні засоби.

Стан ізоляції струмопровідних частин повинен відповідати Правилам 

використання  електроустановок.  Цими  Правилами  передбачене  періо- дичне випробування ізоляції (2 рази на рік у приміщеннях зі складними умовами, підвищеною вологістю і 1 раз на рік у приміщеннях з нормаль- ним  середовищем).  Ізоляція  створює  великій   опір,  який  перешкоджає 


 

протіканню через неї струму. Опір ізоляції кожної установки або окремої ділянки електричної мережі має бути не меншим 0,5 МОм. Якщо опір ізо- ляції знижується на 50% від початкового, мережу або ізоляцію міняють.

Більшість приладів широкого використання на виробництві та у по- буті  мають  подвійну  ізоляцію,  яка  складається  з  робочої  й  додаткової. Остання  запобігає  дії  струму  на  людину  у  випадку  пошкодження  осно- вної  ізоляції.  Знак  подвійної  ізоляції  позначається  на  інструменті  у  ви- гляді  символу,  що  зображує  два  квадрати  різних  розмірів,  розміщених один в одному.

При  роботі  в  приміщеннях  без  підвищеної  небезпеки  напруга  елек- троприладів  повинна  бути  не  більше 220 В. При  роботі  в  приміщеннях  у підвищеною  небезпекою  і  за  межами  приміщень  напруга  електроприла- дів  повинна  бути  не  більше 36 В. В  особливих  умовах  дозволяється  ви- користовувати електроприлади напругою до 220 В, але при наявності за- хисного відключення або надійного заземлення корпусу з використанням захисних  засобів  (діелектричні  рукавички,  килимки,  калоші).  В  даних умовах  необхідно  застосовувати  електричні  машини  II і  III класів  згідно ГОСТ 12.2.007.0–75.

Недоступність для випадкового дотику до струмопровідного устат- кування  досягається  застосуванням  стаціонарних  огороджень  і  розташу- ванням  неізольованих  електропроводів  на  великій  висоті  (лЕП),  або  у недоступному місці. Для захисту від дотику до струмоведучих елементів комутаційних  апаратів  застосовують  прилади  закритої  конструкції  (па- кетні вимикачі, рубильники).

Захисне заземлення — навмисне електричне з’єднання із землею мета- левих струмопровідних не струмоведучих частин, на яких може з’явитися напруга.  Заземлення —  це  сукупність  заземлювача  і  заземлювальних  про- відників. Заземлювачі можуть бути штучні (створені спеціально для зазем- лення  електроустановок)  і  природні  (металеві  предмети,  що  знаходяться в землі і мають будівельне технологічне чи інше призначення). Для штуч- них  заземлювачів  застосовують  вертикальні  і  горизонтальні  електроди. Вертикальні —  зі  стальних  прутів  діаметром 10–12 мм,  кутової  сталі  роз-

міром 40×40 мм або стальних труб діаметром 30–50 мм, довжиною 2,5–3 м. Вертикальні електроди з’єднують стальною штабою розміром 4×12 мм або 

круглим дротом діаметром не менше 6 мм. Опір заземлюючого пристрою не 

повинен перевищувати 4–10 Ом (перевіряється щорічно).

Захисне  заземлення  переважно  застосовується  в  трифазних  мере- жах напругою до 1000 В, з ізольованою нейтраллю, і більше як 1000 В — з будь-яким режимом нейтралі.


 

Основним  параметром,  що  характеризує  заземлюючий  пристрій,  є опір розтіканню струму, який залежить від опору землі. Наявність у ґрун- ті  кислот  і  солей  знижує  опір  розтікання,  а  при  промерзанні  і  висиханні землі такий опір зростає.

Опір розтікання струму заземлювача визначають за спеціальною ме- тодикою.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) захис- не заземлення здійснюють:

—  при напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для по- стійного струму у всіх електроустановках;

—  при  номінальних  напругах  змінного  струму  вище 42 В  та 110 В постійного струму, що знаходяться в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також в електроустановках, які знаходяться на відкритій місцевості;

—  при будь-якій напрузі змінного та постійного струму — у вибухо- небезепчних установках.

Занулення —  навмисне  електричне  з’єднання  з  нульовим  захисним 

провідником металевих частин, на яких може з’явитися напруга.

Нульовий  захисний  провідник  з’єднує  корпус  установки  з  глухо  за- земленою  нейтраллю.  Таке  з’єднання  на  випадок  пробивання  ізоляції  на корпус призводить до короткого замикання між фазним та нульовим про- відниками,  а  струм  короткого  замикання  обумовить  вимикання  пошко- дженого  обладнання  (розплавлення  плавких  запобіжників  або  спрацю- вання автоматичних вимикачів).

Занулення  застосовують  у  трифазних 4-х  провідникових  мережах напругою  джерела  живлення  до 1000 В   з  глухозаземленою  нейтраллю. Це мережі напругою 660/380; 380/220 і 220/127 В.

Відповідно  до  ПУЕ, занулення  корпусів  електроустаткування  вико- ристовується  в  тих  випадках,  що  й  захисне  заземлення.  Слід  відмітити, що  одночасне  заземлення  та  занулення  корпусів  електроустановок  зна- чно підвищує їх електробезпеку.

Застосування  металоконструкцій  будівель,  трубопроводів  і  облад- нання для утворення нульового робочого провідника заборонено.

Захисне відключення — це швидкодіючий захист, що забезпечує авто- матичне  вимикання  електричної  установки  при  виникненні  в  ній  небез- пеки ураження людей електричним струмом.

За конструкцією  пристрої,  що  вимикають,  можуть  реагувати  на  на- пругу  корпуса  відносно  землі  (дифреле),  на  струм  замикання  на  землю тощо. Час вимикання їх повинен бути не більше 0,2 с.


 

Захисне  розділення  мереж —  це  розділення  електричної  мережі  на окремі  електрично  не  з’єднані  між  собою  ділянки  за  допомогою  поділя- ючих  трансформаторів.  Воно  спрямоване  на  підвищення  захисної  ролі ізоляції  струмовідних  частин,  що  досягається  або  зменшенням  ємкості мереж, або переходом від мереж з заземленою нейтраллю до мереж з ізо- льованою нейтраллю. Якщо єдину, сильно розгалужену мережу з великою ємкістю та малим опором ізоляції, поділити на низку невеликих мереж та- кої ж напруги, які мають незначну ємкість та великий опір ізоляції, то це різко покращує електробезпеку.

Мала   напруга —   це   напруга   до 42 Вт,   яка   не   здатна   виклика- ти  небезпечну   електричну  дію  на  людину   за  нормальних   обставин. Використовується в переносних лампах, аварійному освітленні, ручному інструменті тощо.

Простим способом сигналізації про можливу небезпеку впливу елек- тричного  струму  є  спеціальне  маркування  електрообладнання  або  його частин кольоровою гамою ізоляції проводів, а саме:

   силові ланцюги — чорний (темно-коричневий) колір;

   ланцюги  управління,  виміру,  сигналізації,  місцевого  освітлення 

перемінного струму — синій (фіолетовий) колір;

   ланцюги з’єднання з нульовим проводом — голубий (сірий) колір.

   ланцюги заземлення — зелено-жовтий (зелений) колір.

Електрозахисні  засоби  використовують  з  метою  попередження  дії 

електричного струму, електричної дуги та електромагнітного поля на лю- дей, які працюють з електроустановками; вони підрозділяються на ізолю- вальні, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні  електрозахисні  засоби  призначені  для  ізоляції  людини від  частин  електроустановок,  що  знаходяться  під  напругою,  та  від  зем- лі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та струмопровідних частин (корпусів), які опинились під  напругою.  Використання  цих  засобів  залежить  від  типу  електроус- тановок:

   при роботах на електроустановках з напругою до 1 кВ використо-

вують  діелектричні  рукавички,  ізольовані  штанги,  інструменти  з 

ізольованими  ручками,  струмовимірювальні  кліщі,  діелектричні 

калоші, килимки, ізольовані підставки;

   при  роботах  на  електроустановках  з  напругою  понад 1 кВ —  ізо-

льовані  штанги,  струмовимірювальні  та  ізолювальні  кліщі,  по-

кажчики  напруги,  діелектричні  рукавички,  діелектричні  калоші, 

килимки, ізольовані підставки.


 

Огороджувальні електрозахисні засоби — це переносні огорожі, щити та інші засоби, призначені для тимчасового огороджування струмопровід- них частин, а також для їх заземлення.

Запобіжні електрозахисні  засоби  призначені  для  захисту  персоналу. Від випадкового падіння з висоти застосовують запобіжні пояси, для за- безпечення безпечного піднімання на висоту — драбини, “кігті”, для змен- шення  негативної  дії  світлової,  теплової  енергії  та  дії  електромагнітного поля — захисні окуляри, щитки, рукавички, спецодяг тощо.