РОЗДІл 4. ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 4.1. Поняття та об’єкт аналізу технічної безпеки

Безпеку  визначають  як  стан  діяльності  людини,  за  якого  з  визначе- ною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Безпека праці —  це  стан  умов  праці  людини,  за  яких  відсутня дія небезпечних і шкідливих факторів.

Об’єктом  аналізу  безпеки  праці  є  виробнича  система  “людина — ма- шина — навколишнє середовище” (лМС),  в  якій  в  єдиній  комплекс,  ство- рений  для  виконання  певних  функцій,  поєднані  технічні  об’єкти,  люди  і навколишнє середовище, які взаємодіють між собою.

Основними  компонентами  виробничої  системи  є  людина,  машина, навколишнє середовище, взаємодія між якими має ґрунтуватись на дотри- манні відповідних правил, нормативних документів і бути керованою.

Система  лМС є  багаторівневою   за  ієрархією  управління.  Ієрархія поділяє  людей  на  особу,  яка  формує  завдання,  організовує  й  управляє виробництвом,  й  особу,  яка  разом  з  технікою  безпосередньо  виконує  це завдання. Таким чином, людина системи лМС більш високого рівня роз- глядає  людину  і  техніку  системи  лМС більш  низького  рівня  як  єдиний компонент —  своєрідну  людину-машину,  призначену  для  здійснення  за- мислу.

Крім  рівнів  і  компонентів  в  системі  лМС доцільно  виділити  окремі 

стадії її життєвого циклу:

—  стадія   проектування  (визначення  завдань,   формування  вимог, 

розрахунок параметрів);

—  стадія реалізації (коли у процесі виробництва перша стадія реалі- зується на практиці);

—  стадія експлуатації (коли система лМС здійснює покладені на неї 

робочі функції).


 

Вірогідність  нещасного  випадку  зростає,  як  тільки  людина  попадає в  поле  дії  небезпечного  або  шкідливого  фактору.  Це небезпечні зони,  що характеризуються певним видом небезпеки, її інтенсивністю, часом і про- стором дії.

Таким  чином,  з  точки  зору  аналізу  й  управління  небезпеками  необ- хідно  розглядати  та  аналізувати  структурні  елементи  системи  лМС — рівні (вищий і нижчий), компоненти і стадії життєвого циклу.

Взаємодія  компонентів,  що  входять   до  системи  лМС, може  бути штатною  і  нештатною.  Нештатна  взаємодія  може  виявлятися  у  вигляді надзвичайної події —  небажаних,  незапланованих  випадків,  що  порушу- ють  технологічний  процес  у  відносно  короткий  відрізок  часу.  Відмова  й інцидент,  як  правило,  передують  надзвичайній  події,  але  можуть  мати  і самостійне значення.

До головних  моментів  аналізу  небезпек  належить  пошук  відповідей 

на такі питання:

1)  які об’єкти є небезпечними;

2)  яким надзвичайним подіям можна запобігти;

3)  які  надзвичайні  події  неможливо  усунути  і  як  часто  вони  мати- муть місце;

4)  яку  шкоду  не  усунуті  надзвичайні  події  можуть  спричинити  лю- дям, об’єктам, навколишньому середовищу.

Пошук  причин  надзвичайних  подій  призводить  до  аналізу  системи управління  небезпеками  (СУН) на  виробництві.  Ці системи  обов’язково включають такі компоненти, як наявність інформації, зворотних зв’язків та алгоритми функціонування.

Наявність  зворотних  зв’язків  й  інформаційної  системи  дозволяє проводити  збір  даних  щодо  відхилень,  відмов,  проводити  аналіз  небез- пек, порівнювати наслідки функціонування системи лМС з програмою управління   небезпеками,   приймати  рішення.   У  виробничій   системі лМС інформаційні  функції  виконують:  рапорти  інспекторів,  акти  роз- слідування  нещасних   випадків,   аварій,   протоколи  атестації  робочих місць тощо.